Мавпяча віспа – це захворювання, викликане вірусом з такою ж назвою.
Відтоді, як 1970-го він був уперше визнаний захворюванням людини, випадки мавпячої віспи все частіше реєструються в кількох африканських країнах. Перший спалах захворювання, зареєстрований за межами Африки, стався 2003-го у США. 2018-го і 2019-го у двох мандрівників із Великої Британії, одного з Ізраїля і одного із Сінгапура (всі побували в Нігерії) була діагностована мавпяча віспа. Це був перший випадок, коли мандрівники були пов’язані з передачею вірусу за межами місця спалаху.
Більшість наступних випадків хвороби не мали історії поїздок в райони Західної та Центральної Африки, де мавпяча віспа є ендемічною.
Зараз в Європі спостерігаються випадки захворювання на мавпячу віспу. Що потрібно знати про цю хворобу?
Передача від людини до людини відбувається при тісному контакті з інфекційним матеріалом з уражень шкіри інфікованої особи, повітряно-крапельним шляхом, а також при тривалому безпосередньому контакті.
Хвороба, зазвичай, починається поєднанням таких симптомів як:
- лихоманка;
- головний біль;
- озноб;
- виснаження;
- астенія;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- біль у спині та м’язах.
Висип з’являється, переважно, через один-три дні після початку лихоманки, починаєть з обличчя і поширюється на інші частини тіла. Ураження шкіри часто з’являються у вигляді плям, котрі розвиваються в папули, везикули, пустули, шкірки і струпи.
Інкубаційний період триває від 5 до 21 дня. Мавпяча віспа часто минає самостійно, тобто, симптоми, зазвичай, зникають протягом двох-трьох тижнів. Симтоми можуть варіюватися від легких до важких. Пухирці/висипання на шкірі, які викликає хвороба, можуть дуже боліти і свербіти.
Джерело — ВООЗ, Європейський центр профілактики і контролю захворювань
https://www.ecdc.europa.eu/en/monkeypox/questions-and-answers
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому сайті, дозволяється за умов посилання на ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ» та МОЗ України.