Після 3 річної перерви, зареєстровано випадок захворювання на туляремію у жителя Турійського району. Захворілий інфікувався при проведенні робіт на власному господарстві.

Територія Волині є ензоотичною по туляремії, починаючи з 50-тих років минулого століття. З того часу в області налічують 79 ензоотичних пунктів у 13 районах. Після 30-річнго затишшя, захворювання серед людей знову почали виявлятись з 2002 року, коли майже щорічно реєструвалась туляремія. Востаннє хворий  на туляремію виявлений у 2015 році  (смт. Турійськ).

Наша установа постійно здійснює моніторинг об’єктів довкілля для виявлення небезпечних збудників у природі, а позитивні лабораторні знахідки лише підтверджують високу захворюваність (епізоотію) серед гризунів. Так, у 2017 році виявлено наявність антитіл до туляремії у майже 4% досліджених гризунів. Відповідно нами прогнозувалось можливе  загострення епідситуації щодо цього захворювання.

Туляремія – природно-вогнищева, зоонозна інфекційна хвороба, що характеризується ураженням крові, нервової системи та інших органів (верхніх дихальних шляхів, очей, нирок), а також  гарячкою та характерним збільшенням лімфатичних залоз.

Резервуаром інфекції у природі є до 30 видів тварин (типова зоонозна інфекція). Але, найбільше значення для людей мають мишовидні гризуни,  у яких збудник тривалий час зберігається у нирках та виділяючись на зовні із сечею, забруднює збудником хвороби все навколо.

Людина інфікується, як правило, при контакті із гризунами. Крім того, захворіти можна: при вживанні сирої води з невідомих водойм, споживанні забрудненої їжі (немитих яблук, овочів тощо),; при вдиханні збудника з пилом (при сільгоспроботах  по обмолоті інфікованого зерна, заготівлі сіна тощо). Рідше хвороба виникає  після укусів комах — кровососів: сліпнів, мух-жигалок та особливо іксодових кліщів (в період їх активності).
          Початок хвороби гострий: підвищується температура тіла, відмічається головний біль, загальне нездужання, зниження апетиту та головне,  завжди, в місці проникнення збудника в організм, збільшується лімфатичний вузол (який називають бубоном). В залежності від механізму передачі та вхідних воріт інфекції виділяють різні клінічні форми.  Частіше зустрічається бубонна і  виразково-бубонна (рідко – легенева та очна).

Вберегтись від хвороби допомагали щеплення протитуляремійною вакциною. Однак, через її відсутність в Україні з середини 2000-х років, різко знизився у населення імунітет до цієї інфекції. Тому, епідеміологи лабораторного центру для профілактики захворювання радять дотримуватись певних порад:  

— забезпечити відповідний захист від гризунів і належне утримання місць проживання та джерел водопостачання (особливо індивідуальних криниць);
          — не вживати сиру воду з відкритих водоймищ та невідомих джерел;
          — проводити дератизацію приміщень та захищати харчові продукти від проникнення гризунів, надто у зерносховища і складські приміщення;
          — при сільгоспроботах по обмолоту зернових, заготівлі сіна тощо — обов’язково використовувати засоби захисту (для органів дихання і очей);

          —  відповідно одягатись при відвідуванні лісу, риболовлі, полюванні чи просто відпочинку на природі.

 Тривалий і важкий перебіг хвороби та повільне одужання (ефективність лікування залежить від своєчасно встановленого діагнозу) та можлива подальша інвалідність — роблять це захворювання особливо небезпечним.

Отже, рекомендуємо: при виявленні вказаних вище симптомів (особливо різкої слабкості та збільшенні лімфатичних вузлів) — негайно звернутись до лікарів за місцем проживання, не займатись самолікуванням.

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому сайті, дозволяється за умов посилання на ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України».