За інформацією Міністерства охорони здоров’я з початку року в Україні зареєстровано 4 випадки дифтерії: по одному у Чернігівській та Київській областях і два — у Луганській області. Тривають лабораторні дослідження щодо підтвердження ще 4 випадків у Чернігівській області.

Багато хто думає, що дифтерія — вкрай рідкісна хвороба, проте, ця недуга  зустрічається в усьому світі. Під час епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, захворіло близько 20 тисяч людей, 696 з них померли. За останні роки в Україні реєструвалися поодинокі випадки хвороби, однак,  щепленість населення на стільки низька, що ризику захворіти піддається кожний.

 

Дифтерія –  бактеріальна  інфекція дихальних шляхів, котра уражує неімунних дітей та дорослих. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, це залежить від рівня колективного імунітету.

Єдиним джерелом інфекції є хвора людина, або бактеріоносій. Носійство інфекції при дифтерії зустрічається частіше, ніж захворювання. Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), котра виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Саме  цей токсин відіграє  головну роль у розвитку хвороби,  клінічних проявів та ускладнень. Дифтерійний екзотоксин по силі дії є другим після ботулотоксину.

Збудник поширюється, в основному, через крапельний механізм (при розмові, чханні та кашлі). Додатковий механізм передачі – контактно-побутовий (через інфіковані іграшки, посуд, руки).

 

Інкубаційний період (момент від початку зараження до перших клінічних проявів) становить від 3 до 10 днів. Заразний період у хворих на дифтерію починається з кінця інкубації і продовжується протягом клінічного періоду хвороби.

Захворювання проявляється у вигляді ангіни, та може мати наступні прояви:

  • біль у горлі,
  • підвищена температура, лихоманка,
  • набряк слизової оболонки ротоглотки,
  • наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу,
  • набряк шиї,
  • збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Дифтерійний токсин при потраплянні у кров викликає небезпечні ускладнення. Практично всі органи чутливі до дії токсину, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування.

Дифтерія — вакцинокерована інфекція, тому єдиним надійним захистом від неї є вакцинація.   Відповідно до Національного календаря щеплень вакцинація проти дифтерії проводиться в 2,4, 6 місяців, первинна ревакцинація – в 18 місяців. Наступні щеплення проводяться в 6, 16 років та в подальшому кожні 10 років без обмеження віку. Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Якісна та безпечна вакцина є в усіх районах Волині, і надається безоплатно як для дітей, так і для дорослих. Щеплення проводяться у кабінетах профілактичних щеплень дільничних поліклінічних закладів.